Зустріч президента США Дональда Трампа з російським диктатором Путіним на Алясці не принесла прогресу у врегулюванні війни проти України. Мир залишається далеким, проте, як зазначає The Wall Street Journal, дедалі очевиднішими стають два можливі сценарії завершення конфлікту.
Путін продовжує наполягати на так званих “першопричинах війни”, серед яких його претензії до західної орієнтації Києва та розширення НАТО у Східній Європі. Це вказує на незмінність його стратегічних цілей — відновлення впливу Москви на Україну та закріплення статусу Росії як світової держави.
Водночас спроба Кремля силою захопити Київ провалилася, а фронт залишається відносно стабільним. Україна не має достатньо сил для повного звільнення своїх територій, але й Москва платить надто високу ціну за незначні здобутки.
Таким чином, за оцінками експертів, майбутнє найбільшої війни в Європі з часів Другої світової, ймовірно, визначатиметься одним із двох варіантів.
“Поділ” із захистом
Частина українського керівництва дедалі частіше визнає, що повернення всіх окупованих земель може виявитися недосяжним. Минулого тижня президент Володимир Зеленський у розмові з Трампом і європейськими лідерами вперше дав зрозуміти, що готовий до переговорів про території після припинення вогню. Це може закріпити нинішню лінію фронту як тимчасовий кордон.
Офіційно Київ та його союзники наголошують, що ніколи не визнають російської анексії. Водночас вони фактично допускають можливість збереження російського контролю над близько 20% території України. У такому випадку ключовим завданням стане захист решти країни. Європейські держави вже розглядають ідею часткової військової присутності на території України, а США обговорюють додаткові гарантії безпеки.
Такий сценарій нагадував би завершення Корейської війни 1953 року, коли півострів залишився поділеним, але Південна Корея зберегла незалежність завдяки союзникам. Для Путіна це означало б поразку: Кремль утримав би зруйновані території, проте остаточно втратив би контроль над рештою України, яка залишилася б під західним захистом.
Аналітики застерігають, що Москва може погодитися на такий результат лише у разі серйозної внутрішньої загрози або руйнівного впливу санкцій. Проте наразі ознак готовності Кремля до компромісу немає.
“Поділ” з підпорядкуванням
Другий варіант значно небезпечніший для України. Він передбачає не лише втрату територій, а й поступове підпорядкування Москві. Кремль вимагає скорочення українських Збройних сил, обмеження західної допомоги та змін у політичному устрої країни — від Конституції до мовної політики.
У такому випадку Україна перетворилася б на фактичний “протекторат Росії”, що означало б відмову від демократичного курсу і євроінтеграції. Головним інструментом для нав’язування цих умов залишається поле бою. Хоча російські війська досягають лише обмежених успіхів, вони намагаються виснажити армію й суспільство України.
Попри втому та чисельну перевагу противника, українські сили зберігають боєздатність. “Я не бачу, щоб українська армія розпадалася. Але в довгостроковій перспективі, якщо Київ не вирішить проблем із формуванням та управлінням військом, країна може опинитися на межі виснаження”, — зазначає експерт Майкл Кофман.
Ризик у тому, що економічний і військовий тиск може змусити Київ до поступок, які фактично позбавлять Україну суверенітету. Путін уже відкинув ініціативу США та ЄС про припинення вогню з подальшими переговорами. Він наполягає, що війна триватиме доти, доки Київ та його союзники не погодяться виконати вимоги Москви.
