Президент Росії Володимир Путін поставив свою політичну кар'єру на відновлення Російської імперії, але колишні радянські республіки категорично не хочуть повертатися під московське панування.
Про це пише американський історик українського походження, професор політології Ратгерського університету Олександр Мотиль в статті для The Hill.
Десять країн остаточно вийшли з російської сфери впливу, вступивши до ЄС і НАТО: Фінляндія, Естонія, Латвія, Литва, Польща, Угорщина, Чехія, Словаччина, Румунія та Болгарія. Попри наявність проросійських партій чи навіть прем'єрів у деяких із них, жодна з цих держав не прагне повернутися під владу Кремля.
"Отримувати російський газ чи дратувати Брюссель — це одне. Але відмовитися від суверенітету й підкоритися російському пануванню — зовсім інше", — наголошує Мотиль.
Молдова, Грузія та Вірменія перебувають у сірій зоні, балансуючи між впливом Москви та прагненням до незалежності. Азербайджан має достатньо ресурсів та підтримку Туреччини, щоб відмовити Кремлю.
Центральноазіатські республіки — Казахстан, Узбекистан, Киргизстан і Таджикистан — намагаються зберігати баланс між Росією та тісними економічними відносинами з Китаєм. Особливо вправно у цій грі діють Казахстан і Узбекистан.
Показово, що Євразійський економічний союз під проводом Росії включає лише п'ять країн, тоді як Шанхайська організація співробітництва на чолі з Китаєм налічує вісім членів та 14 партнерів по діалогу. Неросійські колишні радянські республіки в Азії розуміють, що їхнє майбутнє пов'язане з Китаєм, а не з Росією.
Білорусь уникає війни, Україна — назавжди втрачена
Попри формальний союз з Росією, білоруський диктатор Олександр Лукашенко зумів уникнути прямої участі країни у війні проти України. Минуло вже понад три роки з початку повномасштабного вторгнення, а білоруські війська досі не беруть участі в бойових діях. Лукашенко також робить кроки в напрямку США, звільняючи політичних в'язнів.
Але найбільша втрата для Путіна — це Україна.
"Україна безповоротно втрачена для Росії — народ, який колись мав суперечливе ставлення до Москви, сьогодні об'єднаний у прагненні зберегти власну ідентичність, суверенітет і незалежність, рішуче відкидаючи все російське. Втративши Україну, Путін позбувся найціннішої "перлини в короні" російської імперії", — стверджує Мотиль.
За словами історика, найсприятливіший момент для відновлення імперії був у 1990-х роках, коли неросійські держави були слабкими, дезорганізованими й ледве трималися на плаву. Тоді Росія як колишній імперський центр зберігала потужні важелі впливу — велику армію, ядерну зброю, економічну вагу та агентів впливу в республіках.
Проте відтоді неросійські народи значно зміцніли й стали більш стійкими до спроб підкорення. Росія також стабілізувалася, але вторгнення в Україну у 2022 році зруйнувало її імперські перспективи.
ПриватБанк закликав клієнтів терміново змінити картки: інакше втратите гроші
Водій та пасажири мають вийти з авто: почалися жорсткі перевірки транспорту
Як не втратити квартиру: українцям потрібно терміново оновити документи
ЗСУ відволіклися на Покровськ: Росія пішла на прорив в іншому напрямку
Від супердержави до "Буркіна-Фасо з бомбою"
Війна в Україні серйозно послабила російські збройні сили та поставила економіку країни на межу рецесії, дефолту й навіть краху. Росія стала залежною від доброї волі та щедрості Китаю та Північної Кореї.
"Завдяки Путіну імперські мрії Росії, можливо, ще живі, але її імперські перспективи мертві. Залежна від Китаю та Північної Кореї, Росія, як висловлюються багато аналітиків та політиків, справді стала Буркіна-Фасо з бомбою — здатна руйнувати та вбивати, але не завойовувати", — підсумував Олександр Мотиль.
Історик наголошує, що російська політична культура залишається пройнятою переконанням у правомірності безкінечного розширення та "цивілізаційній" місії Росії. Путін, безсумнівно, продовжуватиме намагатися поширювати російський вплив, де це можливо. Але цього разу російський імперіалізм приречений на поразку — колишні підлеглі держави стали занадто сильними, щоб знову підкоритися Москві.
