У світлі останніх подій на міжнародній арені розгортається складна геополітична партія, де ключовими гравцями виступають Володимир Путін та Дональд Трамп. Російська пропагандистська машина працює на повну потужність, створюючи ілюзію неминучої перемоги у війні проти України. Особливої гостроти ситуації додають заяви американського президента, який, виступаючи з Мар-а-Лаго, відверто демонструє проросійську позицію та звинувачує Україну в розв'язанні конфлікту, пише The Economist.
Попри гучні заяви про успіхи, справжні цілі Кремля залишаються розмитими. "Спеціальна військова операція", започаткована в умовах суворої секретності, стала несподіванкою навіть для російського уряду. Путін постійно апелює до захисту суверенітету Росії, проте подальший розвиток подій значною мірою залежить від зовнішніх факторів: ситуації в Україні, темпів переозброєння європейських країн та, що найважливіше, позиції Дональда Трампа.
Видання пише, що нещодавня зустріч американських та російських представників у Ер-Ріяді – перша за останні три роки – ознаменувала новий етап у відносинах між країнами. Досягнуті домовленості про серію переговорів щодо України та "взаємних геополітичних інтересів" створюють підґрунтя для можливого саміту Трампа та Путіна вже в березні.
Така дипломатична невизначеність повністю відповідає інтересам Кремля.
"Ці нестабільні переговори цілком влаштовують Путіна. У той час як Трамп розглядає переговори як механізм, за допомогою якого він, майстер укладання угод, може швидко припинити "безглузду" війну, Путін бачить їх як етап у більшому конфлікті, за словами американського чиновника. Російський лідер розраховує, що має більшу витривалість, ніж Україна чи НАТО, старіючий західний альянс. Як гравець у покер, Путін майстерно демонструє впевненість і силу. Насправді ж його карти не такі сильні, як він хотів би змусити своїх опонентів повірити, а закінчення війни може створити для нього ускладнення вдома", - йдеться у статті.
У виданні наголошують, що військові втрати Росії вражають своїми масштабами. Більше половини з 7300 танків радянської епохи, що зберігалися в резерві, вже втрачено. З решти лише 500 одиниць можна швидко відновити. Запаси танків Т-80 можуть вичерпатися до квітня. Минулорічні втрати артилерійських систем удвічі перевищили показники попередніх двох років разом узятих. Вартість залучення контрактників постійно зростає, а загальна мобілізація несе серйозні політичні ризики.
Незважаючи на відносну стійкість російської економіки перед санкціями, завдяки професійному управлінню центральним банком та високим цінам на сировину, ситуація залишається напруженою. Мілітаризація економіки спровокувала двозначну інфляцію, відсоткові ставки сягнули рекордних 21%, а дефіцит робочої сили став хронічним явищем.
Суверенний фонд добробуту стрімко скорочується – його ліквідні активи впали з 7,4% до менше 2% ВВП. Експорт, який минулого року становив 417 мільярдів доларів, потерпає від санкцій та падіння цін на сировину. Грудневе падіння на 20% у річному вимірі свідчить про серйозність ситуації.
У статті зазначається, що Путін розраховує на маніпулятивність Трампа, використовуючи тактику "батога і пряника". Показовим прикладом стало звільнення американського громадянина Марка Фогеля. Водночас вимоги Кремля залишаються незмінними: нейтральний статус України з обмеженими збройними силами, визнання анексованих територій російськими та повне зняття санкцій.
"Навіть якщо гаряча війна закінчиться, Путін продовжуватиме намагатися паралізувати Європу та відновити сферу впливу Росії. Його мета — зламати Україну та демонтувати американський післявоєнний порядок 1945 року, за словами Стіва Ковінгтона, радника Верховного головнокомандувача об'єднаними силами НАТО в Європі. Як сказав Путін своїм дипломатам минулого року, "вся система євроатлантичної безпеки розвалюється на наших очах". Європа "маргіналізується у глобальному економічному розвитку, занурюється в хаос... і втрачає міжнародну дієздатність та культурну ідентичність". Він, безсумнівно, був задоволений, почувши, як Дж. Д. Венс, віце-президент Америки, повторив це твердження 15 лютого на Мюнхенській конференції з безпеки. На цьому заході у 2007 році Путін вперше заявив про свою рішучість боротися із Заходом. Кремль, безсумнівно, сподівається, що проросійські праві партії, якими захоплюється Венс, посилять свої позиції на європейських виборах", - йдеться у статті.
У самій Росії формуються два табори. "Вигодонабувачі миру" – помірковані бізнесмени та технократи – сподіваються на нормалізацію відносин із Заходом. Натомість "вигодонабувачі війни" – олігархічні клани, що збагатилися на санкційних схемах – чинитимуть опір будь-яким змінам.
Припинення вогню могло б дати Україні шанс на відбудову, а збереження частини санкцій – стримати російські амбіції. Проте Путін робить ставку або на довготривале виснаження України, або на досягнення через Трампа угоди, яка дозволить Росії повернутися до світової економіки, залишивши Україну ослабленою, а Європу – дезорієнтованою.
