Україна застосовує на Донбасі стратегію повільного відступу, намагаючись завдати максимальних втрат російським силам. Цей підхід викликає як надії, так і занепокоєння серед експертів та спостерігачів, пише The New York Times.
Зазначається, що українські Збройні сили залишають деякі міста та селища, включаючи Мар'їнку, Авдіївку та Вугледар, але роблять це організовано, завдаючи максимальних втрат противнику. Мета полягає в тому, щоб зробити просування російських військ надто дорогим з точки зору людських та матеріальних ресурсів.
Українське командування, схоже, готове пожертвувати деякими територіями заради стратегічної переваги в майбутньому, пише видання. Франц-Штефан Гаді, військовий аналітик з Відня, підкреслює, що ключовим фактором є не контроль над окремими населеними пунктами, а співвідношення втрат між російськими та українськими силами.
"Ця війна не вирішуватиметься тим, хто контролює Вугледар або інші тактичні прифронтові міста. Йдеться про те, скільки військ росіяни витратили, намагаючись захопити Вугледар, порівняно з втратами, яких зазнали українці, намагаючись його утримати", - зазначив він.
За даними українських та західних джерел, втрати росіян у серпні 2024 року сягали 1200 осіб на день. Аналітики прогнозують, що за поточного рівня втрат Росія може вичерпати свої запаси бойових броньованих машин до 2026 року.
Разом з тим, Путін перевів економіку на військові рейки, що дозволяє підтримувати високий рівень виробництва зброї.
Незважаючи на втрати, російське суспільство продовжує підтримувати війну.
Успіх стратегії України на Донбасі залежатиме від багатьох факторів, включаючи здатність України підтримувати бойовий дух своїх військ та населення, продовження західної підтримки та економічної стійкості обох сторін конфлікту. Залишається відкритим питання, скільки території Україні доведеться віддати, перш ніж російська армія вичерпається, і чи станеться це взагалі.
