Протягом тижня світові лідери чекали на Володимира Путіна. Дональд Трамп сподівався привести російського президента за стіл переговорів у Стамбулі. Володимир Зеленський прибув до Туреччини, заявивши, що чекатиме там свого ворога. Емманюель Макрон, Кір Стармер, Дональд Туск і Фрідріх Мерц намагалися погрозами змусити Путіна до припинення вогню. Як повідомляє NZZ, всі виявилися безсилими.
Можливо, лише один лідер здатен вплинути на російського диктатора - голова Китаю Сі Цзіньпін, найважливіший союзник Путіна, якого той називає своїм найвірнішим другом. Але Сі цього не робить, і на це є кілька вагомих причин.
Експерти виділяють чотири фактори, що пояснюють позицію Пекіна. По-перше, китайське керівництво ретельно вивчило психологію Путіна і розуміє його одержимість щодо України. "У Пекіні за роки дійшли висновку, що навіть припинення підтримки не змусить Путіна відмовитися від своєї боротьби", - пояснює Олександр Габуєв, російський синолог і директор Центру Карнегі з вивчення Росії та Євразії.
Другий фактор - особисті стосунки між лідерами. Їхня "бромансія" почалася у 2013 році, коли Путін відсвяткував свій 61-й день народження з Сі "з горілкою та бутербродами". З того часу ці відносини ретельно підтримуються. "Сі дійсно відчуває велике особисте захоплення стилем керівництва Путіна, особливо тим, як йому вдалося позбутися політичних суперників", - зазначає Марина Рудяк, наукова співробітниця Інституту синології Гейдельберзького університету.
Третій аспект - стратегічне партнерство проти Заходу. У лютому 2022 року, за кілька тижнів до вторгнення в Україну, Сі та Путін підписали в Пекіні історичну заяву про "партнерство без обмежень". Обидва автократичні лідери поділяють однаковий світогляд - проти Заходу, НАТО та США. Вони просувають наратив про "справедливіший багатополярний світовий порядок", що означає поділ світу на сфери впливу.
Четвертою причиною є економічна вигода. З початку війни торгівля між Росією та Китаєм більш ніж подвоїлася, причому юань став найбільш використовуваною іноземною валютою в російській зовнішній торгівлі (40% транзакцій). Хоча загальний торговельний баланс номінально зрівноважений, структурно проявляється домінування Китаю: Росія експортує переважно викопне паливо та природні ресурси, тоді як Китай постачає готові промислові товари.
"З точки зору Китаю, Росія - непередбачуваний партнер, з яким вони поділяють тисячі кілометрів кордону. Тут йдеться не про дружбу. Для Пекіна важливо керувати цим партнерством", - підсумовує Рудяк.
На думку експертів, хоча Китай достатньо сильний, щоб вплинути на свого молодшого партнера, західні країни не пропонують Пекіну достатніх стимулів для зміни позиції. "Пекін ставить питання Вашингтону і Брюсселю: що ви нам за це дасте? І тут Захід не має переконливих пропозицій", - зауважує Габуєв.
Нагадаємо, Путін відкинув мирний план США, України та Європи.
